Навчальний центр у Білій Церкві входить до структури Агентства відновлення та готує фахівців робітничих професій для відбудови країни. Тут навчають машиністів дорожньої техніки, трактористів, зварників і водіїв, зокрема за програмами перекваліфікації.
Про зміни на ринку праці в умовах війни, нові тенденції у технічних професіях та роль кадрового потенціалу в післявоєнній відбудові України розповідає директор центру Віктор Слива.
1. Як змінився попит на ваші програми (робітничі професії) після початку повномасштабного вторгнення й які спеціальності зараз найбільш затребувані? Як ваш навчальний центр реагує на ці зміни?
– Після повномасштабного вторгнення кількість тих, хто навчається, суттєво скоротилася. Якщо у 2021 році ми щороку випускали по дві групи машиністів автогрейдера, котка чи екскаватора, то до кінця 2025 року жодної такої групи не зареєстровано. Значно зменшився і набір на водійські спеціальності. Водночас зріс попит на електрогазозварників і трактористів.
Реагуючи на зміни ринку праці, у 2025 році ми відкрили дві нові програми: машиністів-трактористів сільськогосподарського виробництва категорії B1 та B3 — тобто комбайнери й трактористи для збирання коренеплодів, картоплі та овочів.
Також ми активно співпрацюємо з центрами зайнятості та управліннями соціального захисту щодо професійної адаптації ветеранів та внутрішньо переміщених осіб. Для них перекваліфікація — це шлях до стабільності, працевлаштування та відновлення відчуття безпеки.
В умовах повномасштабної війни ринок праці зазнав суттєвих змін, зокрема активніше залучаються фахівці, які не підлягають мобілізації. Наприклад, якщо раніше жінки рідко обирали професію трактористки, то тепер у навчальних групах їх значно більше. Так само раніше жінок серед електрогазозварників практично не було, а зараз вони вже навчаються й працевлаштовуються. Часто їх направляють роботодавці, і після завершення навчання вони одразу виходять на роботу.
Окремий напрям — навчання жінок-водіїв автобусів та легкових автомобілів. Надалі ці фахівці залучатимуться до пасажирських перевезень, зокрема до перевезення дітей, людей похилого віку, осіб з інвалідністю та участі в гуманітарних програмах.
2. Чим підготовка у вашому центрі відрізняється від підготовки у звичайних професійно-технічних закладах?
– До нашого центру звертаються люди, які вже чітко визначилися із метою — здобути конкретну робітничу професію. Це принципова відмінність від традиційних професійно-технічних закладів освіти, куди вступають після 9 класу ті, хто ще не знає, чим хоче займатися.
Як правило, це перекваліфікація або зміна сфери діяльності. Більшість слухачів уже має роботодавця, якому бракує відповідних документів, навичок, а головне практики.
Практика — пріоритет центру. Курси тривають від 2,5 до 5,5 місяця залежно від обраної професії — це короткострокові навчальні програми, але максимальний формат для нашого закладу. Навчання для трактористів та зварників проходить вдень, для водіїв теоретичне навчання проходить ввечері, але практика завжди відбувається в денний час.
Навчання оплачує або сам слухач, або роботодавець; для ветеранів та ВПО за направленням центрів зайнятості чи органів соціального захисту — держава.
Унікальність Навчального центру полягає в тому, що навчання на машиніста котка самохідного з рівними вальцями, машиніста укладача асфальтобетону та машиніста змішувача асфальтобетону пересувного, з усіх офіційно зареєстрованих в Україні закладах професійної (професійно-технічної) освіти, можна пройти виключно в Навчальному центрі.
3. Що, на вашу думку, є головною перевагою вашого центру порівняно з іншими закладами професійної освіти? Як планує розвиватися центр?
– Головна перевага — короткострокові програми. Наприклад, професію тракториста у нас можна здобути за 6 місяців: теорія, будова механізмів та практичне керування технікою. В інших професійно-технічних закладах освіти після 9 класу на це йде близько 2 років.
У планах розвитку — розширення ліцензійних програм, продовження співпраці з центрами зайнятості та з управліннями соціального захисту. Також працюємо над упровадженням дуального навчання: теорія — на базі центру, практика — безпосередньо у роботодавців, що забезпечить кращу адаптацію майбутніх фахівців до реальних вимог виробництва.
Також плануємо запровадити інклюзивне навчання на водіїв категорії B — це вимога часу, а не лише питання розвитку.
4. Як міжнародна підтримка, зокрема отримання обладнання від JICA, змінила якість підготовки і чи є плани залучати інших міжнародних партнерів?
– Отримання обладнання від уряду Японії через Агентство міжнародного співробітництва JICA суттєво оновило матеріально-технічну базу центру. Завдяки цьому слухачі відпрацьовують практику на сучасній техніці, що відповідає реальним умовам роботи. Наші слухачі проходитимуть практику на новій техніці, що відповідає сьогоднішнім вимогам та стандартам. Це підвищує якість підготовки, робить освітній процес ефективнішим і зміцнює конкурентоспроможність центру.
5. Яку роль, на вашу думку, відіграють кваліфіковані робітничі кадри в післявоєнному відновленні країни?– Кваліфіковані робітничі кадри — основа післявоєнного відновлення. Саме вони відбудовують зруйновану інфраструктуру, дороги, мости. Без них повноцінне і швидке відновлення країни, на мою думку, майже неможливе.
За матеріалами: https://restoration.gov.ua/blog/pyat-zapytan-dyrektoru-navchalnogo-czentru-v-bilij-czerkvi-viktoru-slyvi/
